(067)
776-56-13
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ УКЛАДАННЯ ПЛИТКИ
Який клей кращий для ванних кімнат, а який для кухні? Чи залежить вибір клею від матеріалу плитки та її розміру? Чи можна плитку укладати на бетонну стіну? На ці та інші питання ми відповімо в цій статті, а почнемо, здавалося б, здалеку. Розберемо — а які взагалі типи плиткивають, яких розмірів та форматів.
Методи формування та характеристики плитки
Два основних методи формування плитки – пресування з порошкоподібної суміші (для отримання простих плоских форм) та екструзія тістоподібної маси (для створення складних об'ємних фігур).
Глазурування (емалювання) плитки
Глазур (емаль) – це шар кольорового скла, який надає плитці як міцнісних характеристик, так і декоративних – колір, малюнок, блиск. Неглазурована плитка однорідна за всьому своєму об'єму і залежно від методу виготовлення може мати щільну «склоподібну» (наприклад, клінкер) або пористу (наприклад, плитка котто) структуру.
Розмір плитки
Із розвитком технологічних можливостей різновидів форм та розмірів плитки з кожним роком стає все більше і більше. Зараз на полицях магазинів можна зустріти плитку як класичної прямокутної форми, так і шести-, восьмигранні. Розміри також зустрічаються найрізноманітніші – від мозаїчних плиток довжиною у 2-3 сантиметри до метрових «полотен» із готовим малюнком.
Керамічна плитка та її види
Більшості майстрів-початківців найбільше знайоме поняття «керамічна плитка» і одне з найчастіших питань: «кахельна та керамічна плитка — це одне й те саме?». Керамічна (означає приготовлена з застосуванням випалу) плитка включає в себе багато різновидів. Кахель, керамограніт, клінкер, котто, майолика, монокоттура — все це керамічна плитка. Ми розповімо про типи керамічної плитки, що застосовуються найчастіше.
Кахельна плитка
Найпоширеніша — кахельна плитка (кахель). Виготовляється з суміші глини, піску, мінералів, випалюється в печі та покривається глазур'ю. При цьому глазур може бути плоскою та рельєфною, текстурною, частіше кольоровою, з різними орнаментами та малюнками. Ця плитка найбільш часто зустрічається в житлових приміщеннях.
Керамограніт
Керамограніт — це матеріали з дуже низьким водопоглинанням. Завдяки цьому в порах керамограніту не накопичується волога і матеріал не руйнується при сильних морозах. Сировина за складом близька до сировини для виробництва порцеляни, хоча кінцевий результат на порцеляну не схожий зовсім, а схожий на камінь.
На відміну від кахлю, керамограніт пресують (сухе пресування) под високим тиском і потім випалюють. Кінцевий матеріал має дуже високи показники стійкості до агресивних середовищ та стирання. Керамограніт за багатьма показниками перевершує природний камінь завдяки однорідності складу, великій щільності та відсутності мікропор. Поверхня керамограніту може бути неполірованою (без додаткової обробки після випалу), полірованою (іноді напівполірованою) та рельєфною. Керамограніт застосовується там, де передбачається високе навантаження (торгові та офісні приміщення, виробничі приміщення тощо), а також для зовнішніх робіт (найчастіше для облицювання цоколів будівель).
Клінкерна плитка
Клінкерна плитка (клінкер) виготовляється методом пресування або екструзії та випалюється при дуже високих температурах. Клінкер, так само як і керамограніт, має високи показники зносостійкості та морозостійкості. Додаткова перевага клінкерної плитки — стійкість до агресивних середовищ та високих температур. Клінкер буває глазурований і неглазурований. Застосовується клінкерна плитка найчастіше для оздоблення громадських приміщень та територій, промислових майданчиків.
Плитка котто
Найбільш класична плитка. Виробляється методом екструзії, не покривається глазур'ю і має жовтий, червоний, коричневий і іноді рожевий відтінки. Поверхня плитки пориста, тому плитка застосовується тільки для внутрішнього оздоблення. У тому випадку, якщо плитка котто використовується для облицювання підлог усередині приміщень, потрібне додаткове покриття захисними гідрофобними сполуками.
Тротуарна плитка
Тротуарна плитка (бруківка) використовується для покриття вуличних горизонтальних поверхонь. Внаслідок високого механічного навантаження має свої особливості – велику товщину та високу міцність. Також може розрізнятися за формою та розмірами, може бути як з рівною, так і з рустикальною (рельєфною) поверхнею. Виготовляють тротуарну плитку двома способами – вібролиття та вібропресування. Вібролиття дозволяє отримувати плитку різноманітних форм, але вібропресування дозволяє отримувати міцнішу плитку.
Кварцвінілова, пластиковиця, гумова та скляна плитка
Кварцвінілова плитка складається з кварцу (більше половини), вінілу, а також різних пластифікуючих добавок, стабілізаторів та барвників. Переваги – низька теплопровідність, висока пластичність, висока міцність та стійкість до агресивних середовищ.
Пластикова плитка з полівінілхлориду (ПВХ) та пінополістиролу. Переваги – пластичність, мала вага плиток, низька теплопровідність.
Гумова плитка виробляється з «твердих» сортів гуми. Застосовується в основному для покриття підлог у громадських та житлових приміщеннях. Переваги – гарний опір стиранню, висока теплопровідність та низька звукопроникність.
Скляна плитка виробляється з відходів скла і має майже такі ж міцнісні характеристики, як керамічна плитка, також характеризується низькою водопроникністю, що обумовлює її застосування для зовнішніх робіт та поверхонь з високим механічним навантаженням.
Вибір клею для керамічної плитки
Керамічна плитка ще багато років буде використовуватися для оздоблення приміщень, пов'язаних із підвищеною вологістю або прямим впливом води, а також із високим абразивним (стираючим) навантаженням. І приступаючи до ремонту або оздоблення таких приміщень уже на стадії підготовки основ виникає велика кількість питань, особливо у аматорів, які воліють робити ремонт своїми руками.
Для оздоблення житлових приміщень найчастіше застосовується керамічна плитка в силу відносно високих технічних характеристик та великого вибору декоративних рішень. Тому в даній статті ми будемо говорити про підбір клейових сумішей саме для керамічних плиток. Ми не будемо детально зупинятися на підборі плитки, але порекомендуємо новачкам використовувати середньоформатну плитку (20-40 см), оскільки великоформатна та малорозмірна плитка вимагає певних навичок при вирівнюванні плитки під час її кладки.
Після вибору типу та розміру плитки відповідно до подальших умов експлуатації необхідно правильно підібрати клейову суміш. Помилки на цьому етапі загрожують серйозними наслідками – аж до зняття плитки у всьому приміщенні. Сьогодні в будівельних магазинах присутня велика кількість готових клейових сумішей і готувати розчини самому вже не просто не обов'язково, а й не рекомендується щоб уникнути можливих проблем як на етапі укладання плитки, так і в процесі її подальшої експлуатації.
Підбір плиткового клею насамперед здійснюється виходячи з розміру та ваги плитки та матеріалу основи, що підходить для більшості типів основ. Вам треба всього лише засипати у певних пропорціях суміш у ємність із водою і розмішати за допомогою міксера або малообертового дриля зі спеціальною насадкою і можна приступати до монтажу плитки. Важливо пам'ятати, що не всі готові суміші (а тим більше власноруч виготовлені розчини) застосовні для теплих підлог – клей повинен витримувати високі перепади температури, інакше швидко потріскається і деформується, поверхня з покладеною плиткою при цьому втрачає рівність, плитка взагалі може відвалитися.
Характеристики плиткового клею
Плитковий клей за своїм складом може відрізнятися:
- фракцією наповнювача, наприклад для мозаїчної плитки та плитки малих розмірів потрібен клей із наповнювачами дрібних фракцій;
- кількістю та якістю адгезуючих добавок. чим більша і важча плитка – тим більше таких добавок має бути, проте вони значно збільшують вартість плиткового клею;
- водопоглинальною здатністю суміші. Для зовнішніх робіт або для оздоблення приміщень із високою вологістю потрібна суміш із низькою водопоглинальною здатністю;
- стійкістю до високих температур. Не будь-який плитковий клей підходить для укладання плитки на тепльні підлоги, якщо у використовуваної клейової суміші низька стійкість до високих температур, то з часом шар клею під плиткою потріскається, що призведе до відшаровування плитки або її руйнування.
Також важливо підібрати клей з урахуванням матеріалу основи, на яку ви плануєте укладати плитку – не будь-який клей здатний міцно утримувати плитку на гладких поверхнях, таких як пофарбовані олійною фарбою стіни або стара плитка. При підборі клею важливо мати уявлення про професійні навички майстра. Якщо це не професіонал, то при інших рівних умовах краще підбирати суміш із великим часом життєздатності в тарі та часом коригування (час, протягом якого положення плитки можна коригувати).
Підготовка основи та розрахунок шару для укладання плитки
Основа має бути вирівняна за допомогою штукатурки (якщо це стіна або стеля) або самовирівнювальних сумішей для підлоги (якщо йдеться про підлогову плитку). При цьому важливо витримати час висихання - якщо почати укладання плитки раніше, ніж основа повністю висохне, то в процесі подальшого висихання та усадки базового шару на основі цілком можливі і деформації рядів плитки. Перед укладанням плитки необхідно основу проґрунтувати для збільшення адгезії клею до основи.
Яка товщина має бути у клейового шару
Найчастіше клейовий склад наносять за допомогою зубчастого шпателя, який дозволяє досить точно задавати товщину шару клею – він буде дорівнювати приблизно половині висоти зуба шпателя при нанесенні тільки на основу, і дорівнювати висоті зуба шпателя при нанесенні і на основу, і на плитку. Товщину шару слід підбирати відповідно до рекомендацій виробника клею, вона залежить від формату плитки — її розміру та ваги.
| Розмір плитки по довгій стороні, мм | Рекомендована висота гребінки, мм | Шар клею (при нахилі шпателя 60°), мм | Приблизна витрата клею, кг/м2 |
|---|---|---|---|
| 50-70 | 3 | 1,3 | 1,8 |
| 70-100 | 4 | 1,7 | 2,5 |
| 100-200 | 6 | 2,6 | 3,0 |
| 200-300 | 8 | 3,5 | 5,0 |
| 300-500 | 10 | 4,3 | 6,0 |
| Понад 500 | 12 | 5,2 | 7,5 |
Розмітка та процес укладання плитки
Помилки в розмітці призведуть до погіршення інтер'єру, тому до розмітки слід поставитися дуже серйозно. Кілька важливих порад:
- починайте укладання від центральної частини поверхні, так ви зможете уникнути накопичуваної похибки розмітки, як якби почали від кута. Якщо ж у вас у приміщенні є «відкритий» кут навпроти входу, то в цьому випадку укладати плитку слід саме від цього кута.
- за можливості використовуйте лазерний рівень, він дозволить вам контролювати основні лінії розмітки з високою точністю;
- зробіть пробне укладання «насухо» на підлогу для того, щоб оцінити візуально отриману картину інтер'єру;
- на стіни рекомендується укладати плитку знизу, але не від самої підлоги, а відступивши деяку відстань, яка потім буде заповнена різаними фрагментами.
Після підготовки основи та проведення розмітки можна приступати до укладання плитки. Клейову суміш рекомендуємо готувати невеликими об'ємами (виходячи з витрати суміші на 1-1,5 м2 основи), оскільки її життєздатність обмежена. Якщо ваш досвід малий, то радимо підбирати клей зі збільшеним часом коригування.
Готується суміш відповідно до рекомендацій виробника – з використанням міксера або низькообертового дриля зі спеціальною насадкою. Ємність для замішування суміші має бути чистою. Клейова суміш має бути пластичною, щоб заповнити весь простір без порожнеч, але не текучою.
Основні прийоми укладання:
- клей наноситься на основу і розподіляється зубчастим шпателем, важливо щоб гребені були однакової висоти;
- при встановленні важливо спочатку досить сильно притиснути плитку до основи, щоб видавити повітря, а вже потім коригувати положення;
- коригування можна проводити тільки рухами вздовж поверхні (вліво-вправо, вгору-вниз), за необхідності використовуйте несильні удари гумовою киянкою;
- у жодному разі не відтягуйте плитку від основи (якщо кут «провалився» — зніміть плитку, очистіть її та стіну і почніть заново);
- перевіряйте рівність рівнем після кожної плитки та використовуйте калібрувальні хрестики;
- своєчасно проводьте очищення швів на всю глибину для якісної затирки;
- своєчасно очищайте лицьову поверхню плитки від клею, що потрапив на неї;
- витримуйте рекомендації виробника за часом проведення затирки та навантажень.